Технологія розвитку критичного мислення
Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення – складний процес, який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється:
*у здатності людини самостійно аналізувати інформацію;
*умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів;
*аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вони точні);
*прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.
Для розвитку критичного мислення на уроках використовуються такі методи: складання сенканів, «мозковий штурм», «кубування», «асоціативний кущ», читання з позначками.
Методи критичного мислення
«Сенкан»
(французька стратегія – вірш у п’ять рядків)
Це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вигляді з п’яти рядків. Таке п’ятиряддя допомагає підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки.
1) Перший рядок: один іменник – назва поняття.
2) Другий рядок: два прикметники – описання поняття.
3) Третій рядок: три дієслова – визначення дії.
4) Четвертий рядок: фраза з чотирьох слів – виражає відношення до теми.
5) П’ятий рядок: одне слово (синонім до теми) – відображення змісту чи формулювання висновку.
«Есе»
Написання есе відбувається за таким алгоритмом:
1. Збирання інформації за проблемою.
2. Аналіз інформації.
3. Виявлення власної точки зору.
4. Викладення власної точки зору.
Різновид нарису, в якому головну роль відіграє не відтворення факту, а відображення вражень, роздумів, асоціацій. Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі. Це дозволяє глибше зануритись у проблему й власний внутрішній світ під час її розв’язання, розвивати спостережливість, збагатити словниковий запас, проявити повагу як до своєї думки, так і до думок інших.
Есе:
1) містить тезу чи проблемне питання;
2) доведення аргументами (враховуються і контраргументи);
3) має вступ, основну частину, висновок;
4) написане грамотно.
"Письмове есе-роздум"
Вчитель пропонує відповісти письмово на проблемне питання за схемою:
Висловіть власне ставлення до проблеми.
Наведіть аргументи, що підтверджують вашу позицію.
Підтвердьте наведені аргументи відомими вам фактами.
Чітко сформулюйте висновки, яких ви дійшли.
«Розумний куб»
На кожній із граней куба написано одне з питань, за яким можна дати характеристику чого-небудь, провести аналіз, порівняти тощо. Відповідь на питання дає можливість створити на уроках ігрові моменти і дуже позитивно сприймається учнями.
1. Опиши…
2. Проаналізуй…
3. Порівняй з …
4. Застосуй…
5. Оціни…
6. Вислови своє ставлення…
7. Ключові слова
Робота на різних етапах уроку
1. Ознайомитись із поданим матеріалом, правилом
(прочитати його, прослухати, знайти у тексті).
Знайти (підкреслити, виділити, записати) ключові слова.
2. До кожного з поданих ключових слів дібрати визначення або пояснення, навести приклади, які потрібні для розкриття поняття.
3. Використовуючи ключові слова, відтворити основний зміст теми.
4. Записати всі ключові слова до тільки що вивченого на уроці матеріалу і зачитати їх, доповнюючи за потребою один одного.
Метод «Прес»
Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку ваших співрозмовників.
Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання повинно мати таку структуру й етапи:
Позиція: почніть зі слів "Я вважаю, що ..." та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.
Обґрунтування: починаючи словами "...тому, що...", наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.
Приклад: продовжуйте висловлювання словом "... наприклад..." та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію.
Висновки: закінчте висловлювання "Отже (тому), я вважаю..." і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це своєрідний заклик прийняти вашу позицію).
У ваших виступах, якщо це можливо,використовуйте:
*думку експертів;
*статистичні та наукові дані;
*закони України;
*інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті, думки інших учнів, громадян тощо).
«Самооцінка»
Дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці. Надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.
«Різнокольорові капелюшки»
Використовується для аналізу проблеми, ситуації, для групової дискусії, коли необхідно розглянути предмет під різним кутом зору, об’єктивно оцінити явище, змоделювати різноманітні ситуації та спрогнозувати їх розвиток. Цей метод навчає думати різними способами, по-різному оцінювати ситуацію, прогнозувати події.
Ключові слова. Допомагають розвинути вміння:
1) створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації; 2) передбачати, прогнозувати;
3) виділяти головне, суттєве.
«Асоціативний кущ» (чи «Семантична карта»)
Спонукає до вільного і відкритого мислення. Стратегія використовується на етапах актуалізації і рефлексії як під час групової роботи, так і індивідуально.
1) Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово чи фразу.
2) Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку у зв’язку з темою.
3) Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
4) Після заповнення "куща” вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація.
"Знаємо– хочемо дізнатися– дізналися"
Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають із теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонуютьзаповнити таблицю:
Що знаємо?
Про що хочемо дізнатися?
Про що дізналися?
"Дошка запитань"
Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.
"Сократівське опитування"
Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп.
Перша — запитання для прояснення:
Що ви маєте на увазі, коли кажете...?
Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?
Який приклад ви можете навести...?
Чому ви сказали...? Як це стосується до...?
Друга група — запитання з припущеннями:
Які припущення ви робите?
Чому ви робите ці припущення?
Ви припускаєте, що...?
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:
Чи є твоя точка зору щодо... ?
Чи є твоя перспектива в тому, що...?
Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази:
Які твої докази для цього?
Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?
П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати:
Що є твоїм висновком?
Що буде результатом, якщо це станеться?
Яким буде ефект від цього?
"Пошук цікавих запитань"
Після ознайомлення учнів із темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.
"Обмін проблемами"
Метод кооперативного навчання, який вимагає того, щоб учні знайшли важливе запитання з досліджуваної теми і потім сформулювали якусь проблему на підставі запитання для того, щоб інша група вирішила її.
"Конкурс на краще проблемне питання уроку"
Вчитель пропонує учням після ознайомлення з темою уроку скласти запитання, які записуються на дошці. В ході невеличкого голосування залишається те питання, за яке проголосувала більшість учнів. Це питання і стає основою вивчення нового матеріалу.
"Експерти проти журналістів"
Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення.
"Атака на вчителя"
Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.
"Атака на учня"
Різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.
"Листування"
Учні обмінюються між собою питаннями, на які потрібно дати письмову відповідь. Так відбувається листування протягом встановленого вчителем часу.
"Читання тексту з позначками"
Наступною важливою ознакою критичного мислення, як уже зазначалося вище, є вміння відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх.
Слід відкрито визнати, що судження можуть бути лише приблизними, а також дбайливо добирати докази, на яких базуються ці судження. Крім того, треба чесно визнавати і переваги, і слабкі сторони як у власних аргументах та інтерпретаціях, так і під час доведення інших. Як зазначав з цього приводу Д. Гаммер, метою викладання предмета повинен стати розвиток обгрунтованого сумніву та відповідального скептицизму учнів, а також їх розуміння. Наскільки важливим є вміння відділяти факти від суб'єктивних суджень, стає очевидним, якщо зважати на те, що текст підручників, якими доводиться користуватися нашим учням, на 60-90 % складається саме із суб'єктивних суджень автора.
Більшість авторів підручників не сприймають учнів як незалежно мислячих особистостей, оскільки виклад матеріалу має таку форму, що унеможливлює розвиток критичного мислення.
Наведемо декілька методів, що дозволяють формувати в учнів вміння відділяти факти від суджень. На уроці, коли учням доведеться працювати з текстом, насиченим суб'єктивними судженнями автора, вчитель може запропонувати учням опрацювати текст, позначаючи на полях підручника олівцем буквою Ф — факти, буквою С — судження. Після цього з учнями можна обговорити прочитаний текст за питаннями: "Чи із усіма судженнями автора ви погоджуєтеся?", "Чи наводить автор на підтвердження своїх думок конкретні факти?", "Наскільки аргументи, що наводяться автором, є для вас переконливими?". Взагалі, метод "Читання тексту з позначками" може мати велику кількість різновидів і цілком залежить від мети, яку має вчитель із учнями, опрацьовуючи навчальний текст.
"М-схема"
Метод, що розвиває вміння учнів захищати себе від маніпулятивного використання мови. Його варто використовувати при роботі учнів з текстом, наповненим словами і термінами, що мають яскраво виражене негативне чи, навпаки, позитивне емоційне забарвлення. У таких текстах чим слабшою є аргументація певних суджень і тез, тим більше автор намагається наповнити свій виклад матеріалу "емоційними поняттями". Графічний організатор роботи з таким текстом має вигляд таблиці, що складається з трьох колонок:
Позитивні терміни і поняття
Нейтральні терміни і поняття
Негативні терміни і поняття
Після того, як учні, опрацювавши навчальний текст, заповнять таблицю, школярам пропонуєтьсявідповісти на питання:
1. Чи підтверджені конкретними аргументами ті терміни і поняття, що використовуються автором?
2. Яку мету ставив перед собою автор, вживаючи відповідні терміни і поняття?
3. Чи погоджуєтеся ви з такими оціночними судженнями? Чому?
Привчити учнів звертати увагу на аргументованість суджень дозволить таблиця дещо іншого змісту, яку вчитель може запропонувати заповнити школярам при обговоренні будь-якого дискусійного питання.
Аргументи, що підтверджують судження
Явища, процеси, тенденції
Приклади
"Пустий стілець"
Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз.
"Письмова дискусія"
На початку заняття вчитель вивішує аркуші, на яких зазначені протилежні позиції щодо обговорюваної теми. Учні, рухаючись по класу, залишають на аркушах свої письмові відповіді, аргументації, зауваження, питання. Процес безмовного обговорення продовжується до того часу, поки учням є що написати.
ПРАВИЛА ДИСКУСІЇ (КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури ведення дискусії.
Пропонуємо такі правила:
Говоріть по черзі, а не всі одночасно.
Не перебивайте того, хто говорить.
Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.
Поважайте всі висловлені думки (точки зору).
Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.
Не змінюйте тему дискусії.
Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.
У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.
"Торнадо"
Учитель оголошує тему, що виноситься на обговорення, й поділяє клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань із метою уточнення позиції кожної групи.
"Так і ні"
Для проведення заняття за цим методом учні готують картки з написами "так" і "ні". Вчитель зачитує твердження і дає час учням подумати над ним. Після самостійного осмислення запропонованого твердження учні показують картки, визначаючи свою позицію. Після цього вчитель пропонує декільком учням навести аргументи на захист своєї позиції. їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.
"Письмові дебати»
Учні стають спиною одне до одного.
Вчитель зачитує твердження, що буде обговорюватися. Після цього учні письмово намагаються аргументувати свою позицію. Закінчивши, передають лист учневі, що сидить до них спиною, — він намагатиметься спростувати аргументацію свого опонента.
"Мозковий штурм" із використанням конвертів
Даний метод забезпечує унікальну формуписьмового розв'язання проблем. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним питанням. За певний час йому потрібно на окремій картціписьмово відповісти на проблемне питання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так в конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають своєму початковому власникові. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання.
"Метод РОФТ"
Дозволяє учням встановити історичні зв'язки та визначити коло історичних осіб, чия діяльність складала зміст певної історичної ситуації. Назва методу «РОФТ» — це абревіатура назв колонок таблиці, яку заповнюють учні під час опрацювання навчального тексту. Особливо підходить цей метод при роботі учнів з історичними документами.
Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення – складний процес, який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється:
*у здатності людини самостійно аналізувати інформацію;
*умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів;
*аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні, і відстоювати, якщо вони точні);
*прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.
Для розвитку критичного мислення на уроках використовуються такі методи: складання сенканів, «мозковий штурм», «кубування», «асоціативний кущ», читання з позначками.
Методи критичного мислення
«Сенкан»
(французька стратегія – вірш у п’ять рядків)
Це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вигляді з п’яти рядків. Таке п’ятиряддя допомагає підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки.
1) Перший рядок: один іменник – назва поняття.
2) Другий рядок: два прикметники – описання поняття.
3) Третій рядок: три дієслова – визначення дії.
4) Четвертий рядок: фраза з чотирьох слів – виражає відношення до теми.
5) П’ятий рядок: одне слово (синонім до теми) – відображення змісту чи формулювання висновку.
«Есе»
Написання есе відбувається за таким алгоритмом:
1. Збирання інформації за проблемою.
2. Аналіз інформації.
3. Виявлення власної точки зору.
4. Викладення власної точки зору.
Різновид нарису, в якому головну роль відіграє не відтворення факту, а відображення вражень, роздумів, асоціацій. Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі. Це дозволяє глибше зануритись у проблему й власний внутрішній світ під час її розв’язання, розвивати спостережливість, збагатити словниковий запас, проявити повагу як до своєї думки, так і до думок інших.
Есе:
1) містить тезу чи проблемне питання;
2) доведення аргументами (враховуються і контраргументи);
3) має вступ, основну частину, висновок;
4) написане грамотно.
"Письмове есе-роздум"
Вчитель пропонує відповісти письмово на проблемне питання за схемою:
Висловіть власне ставлення до проблеми.
Наведіть аргументи, що підтверджують вашу позицію.
Підтвердьте наведені аргументи відомими вам фактами.
Чітко сформулюйте висновки, яких ви дійшли.
«Розумний куб»
На кожній із граней куба написано одне з питань, за яким можна дати характеристику чого-небудь, провести аналіз, порівняти тощо. Відповідь на питання дає можливість створити на уроках ігрові моменти і дуже позитивно сприймається учнями.
1. Опиши…
2. Проаналізуй…
3. Порівняй з …
4. Застосуй…
5. Оціни…
6. Вислови своє ставлення…
7. Ключові слова
Робота на різних етапах уроку
1. Ознайомитись із поданим матеріалом, правилом
(прочитати його, прослухати, знайти у тексті).
Знайти (підкреслити, виділити, записати) ключові слова.
2. До кожного з поданих ключових слів дібрати визначення або пояснення, навести приклади, які потрібні для розкриття поняття.
3. Використовуючи ключові слова, відтворити основний зміст теми.
4. Записати всі ключові слова до тільки що вивченого на уроці матеріалу і зачитати їх, доповнюючи за потребою один одного.
Метод «Прес»
Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті. Метод дасть вам можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі, впливати на думку ваших співрозмовників.
Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання повинно мати таку структуру й етапи:
Позиція: почніть зі слів "Я вважаю, що ..." та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.
Обґрунтування: починаючи словами "...тому, що...", наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.
Приклад: продовжуйте висловлювання словом "... наприклад..." та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію.
Висновки: закінчте висловлювання "Отже (тому), я вважаю..." і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти (це своєрідний заклик прийняти вашу позицію).
У ваших виступах, якщо це можливо,використовуйте:
*думку експертів;
*статистичні та наукові дані;
*закони України;
*інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті, думки інших учнів, громадян тощо).
«Самооцінка»
Дає можливість залучити всіх учнів до роботи на уроці. Надає вчителю та учням інформацію про необхідність корекції знань.
«Різнокольорові капелюшки»
Використовується для аналізу проблеми, ситуації, для групової дискусії, коли необхідно розглянути предмет під різним кутом зору, об’єктивно оцінити явище, змоделювати різноманітні ситуації та спрогнозувати їх розвиток. Цей метод навчає думати різними способами, по-різному оцінювати ситуацію, прогнозувати події.
Ключові слова. Допомагають розвинути вміння:
1) створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації; 2) передбачати, прогнозувати;
3) виділяти головне, суттєве.
«Асоціативний кущ» (чи «Семантична карта»)
Спонукає до вільного і відкритого мислення. Стратегія використовується на етапах актуалізації і рефлексії як під час групової роботи, так і індивідуально.
1) Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово чи фразу.
2) Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку у зв’язку з темою.
3) Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
4) Після заповнення "куща” вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація.
"Знаємо– хочемо дізнатися– дізналися"
Найкраще місце цього методу — на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають із теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонуютьзаповнити таблицю:
Що знаємо?
Про що хочемо дізнатися?
Про що дізналися?
"Дошка запитань"
Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.
"Сократівське опитування"
Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп.
Перша — запитання для прояснення:
Що ви маєте на увазі, коли кажете...?
Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?
Який приклад ви можете навести...?
Чому ви сказали...? Як це стосується до...?
Друга група — запитання з припущеннями:
Які припущення ви робите?
Чому ви робите ці припущення?
Ви припускаєте, що...?
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:
Чи є твоя точка зору щодо... ?
Чи є твоя перспектива в тому, що...?
Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази:
Які твої докази для цього?
Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?
П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати:
Що є твоїм висновком?
Що буде результатом, якщо це станеться?
Яким буде ефект від цього?
"Пошук цікавих запитань"
Після ознайомлення учнів із темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.
"Обмін проблемами"
Метод кооперативного навчання, який вимагає того, щоб учні знайшли важливе запитання з досліджуваної теми і потім сформулювали якусь проблему на підставі запитання для того, щоб інша група вирішила її.
"Конкурс на краще проблемне питання уроку"
Вчитель пропонує учням після ознайомлення з темою уроку скласти запитання, які записуються на дошці. В ході невеличкого голосування залишається те питання, за яке проголосувала більшість учнів. Це питання і стає основою вивчення нового матеріалу.
"Експерти проти журналістів"
Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть розвитку критичного мислення.
"Атака на вчителя"
Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.
"Атака на учня"
Різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.
"Листування"
Учні обмінюються між собою питаннями, на які потрібно дати письмову відповідь. Так відбувається листування протягом встановленого вчителем часу.
"Читання тексту з позначками"
Наступною важливою ознакою критичного мислення, як уже зазначалося вище, є вміння відокремлювали правдиву інформацію від неправдивої, факти від суджень, звертаючи особливу увагу на аргументованість останніх.
Слід відкрито визнати, що судження можуть бути лише приблизними, а також дбайливо добирати докази, на яких базуються ці судження. Крім того, треба чесно визнавати і переваги, і слабкі сторони як у власних аргументах та інтерпретаціях, так і під час доведення інших. Як зазначав з цього приводу Д. Гаммер, метою викладання предмета повинен стати розвиток обгрунтованого сумніву та відповідального скептицизму учнів, а також їх розуміння. Наскільки важливим є вміння відділяти факти від суб'єктивних суджень, стає очевидним, якщо зважати на те, що текст підручників, якими доводиться користуватися нашим учням, на 60-90 % складається саме із суб'єктивних суджень автора.
Більшість авторів підручників не сприймають учнів як незалежно мислячих особистостей, оскільки виклад матеріалу має таку форму, що унеможливлює розвиток критичного мислення.
Наведемо декілька методів, що дозволяють формувати в учнів вміння відділяти факти від суджень. На уроці, коли учням доведеться працювати з текстом, насиченим суб'єктивними судженнями автора, вчитель може запропонувати учням опрацювати текст, позначаючи на полях підручника олівцем буквою Ф — факти, буквою С — судження. Після цього з учнями можна обговорити прочитаний текст за питаннями: "Чи із усіма судженнями автора ви погоджуєтеся?", "Чи наводить автор на підтвердження своїх думок конкретні факти?", "Наскільки аргументи, що наводяться автором, є для вас переконливими?". Взагалі, метод "Читання тексту з позначками" може мати велику кількість різновидів і цілком залежить від мети, яку має вчитель із учнями, опрацьовуючи навчальний текст.
"М-схема"
Метод, що розвиває вміння учнів захищати себе від маніпулятивного використання мови. Його варто використовувати при роботі учнів з текстом, наповненим словами і термінами, що мають яскраво виражене негативне чи, навпаки, позитивне емоційне забарвлення. У таких текстах чим слабшою є аргументація певних суджень і тез, тим більше автор намагається наповнити свій виклад матеріалу "емоційними поняттями". Графічний організатор роботи з таким текстом має вигляд таблиці, що складається з трьох колонок:
Позитивні терміни і поняття
Нейтральні терміни і поняття
Негативні терміни і поняття
Після того, як учні, опрацювавши навчальний текст, заповнять таблицю, школярам пропонуєтьсявідповісти на питання:
1. Чи підтверджені конкретними аргументами ті терміни і поняття, що використовуються автором?
2. Яку мету ставив перед собою автор, вживаючи відповідні терміни і поняття?
3. Чи погоджуєтеся ви з такими оціночними судженнями? Чому?
Привчити учнів звертати увагу на аргументованість суджень дозволить таблиця дещо іншого змісту, яку вчитель може запропонувати заповнити школярам при обговоренні будь-якого дискусійного питання.
Аргументи, що підтверджують судження
Явища, процеси, тенденції
Приклади
"Пустий стілець"
Учитель вибирає тему для дискусії і готує чотири тези на окремих аркушах, що висвітлюють тему з різних точок зору. Учні, переходячи від однієї тези до іншої, визначають, яка із них відповідає їхній позиції. Таким чином, створюються малі групи для дискусії. Кожна група протягом 10—15 хвилин обговорює зміст тези, фіксуючи аргументи, що підтверджують їхній вибір. Після обговорення тези в малих групах перед кожною із них ставиться стілець, на який сідає представник групи, щоб висловити думки стосовно обговорюваної теми. Час виступу обмежений. Після цього виступаючий повертається до своєї групи. Кожен учень може підтримати дискусію своїми аргументами. Учень може зайняти "пустий стілець" тільки один раз.
"Письмова дискусія"
На початку заняття вчитель вивішує аркуші, на яких зазначені протилежні позиції щодо обговорюваної теми. Учні, рухаючись по класу, залишають на аркушах свої письмові відповіді, аргументації, зауваження, питання. Процес безмовного обговорення продовжується до того часу, поки учням є що написати.
ПРАВИЛА ДИСКУСІЇ (КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури ведення дискусії.
Пропонуємо такі правила:
Говоріть по черзі, а не всі одночасно.
Не перебивайте того, хто говорить.
Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.
Поважайте всі висловлені думки (точки зору).
Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.
Не змінюйте тему дискусії.
Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.
У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусій.
"Торнадо"
Учитель оголошує тему, що виноситься на обговорення, й поділяє клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань із метою уточнення позиції кожної групи.
"Так і ні"
Для проведення заняття за цим методом учні готують картки з написами "так" і "ні". Вчитель зачитує твердження і дає час учням подумати над ним. Після самостійного осмислення запропонованого твердження учні показують картки, визначаючи свою позицію. Після цього вчитель пропонує декільком учням навести аргументи на захист своєї позиції. їхні висловлювання можуть доповнити інші учні.
"Письмові дебати»
Учні стають спиною одне до одного.
Вчитель зачитує твердження, що буде обговорюватися. Після цього учні письмово намагаються аргументувати свою позицію. Закінчивши, передають лист учневі, що сидить до них спиною, — він намагатиметься спростувати аргументацію свого опонента.
"Мозковий штурм" із використанням конвертів
Даний метод забезпечує унікальну формуписьмового розв'язання проблем. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним питанням. За певний час йому потрібно на окремій картціписьмово відповісти на проблемне питання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так в конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають своєму початковому власникові. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання.
"Метод РОФТ"
Дозволяє учням встановити історичні зв'язки та визначити коло історичних осіб, чия діяльність складала зміст певної історичної ситуації. Назва методу «РОФТ» — це абревіатура назв колонок таблиці, яку заповнюють учні під час опрацювання навчального тексту. Особливо підходить цей метод при роботі учнів з історичними документами.
Сутність і види інтерактивних методів навчання
Групові методи:
Робота в парах
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
Робота в трійках
По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводитиобговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).
Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.
«Карусель»
Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
Робота в малих групах
Інтерактивна робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.
Після того. як вчитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи .
Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть вам організувати свою роботу.
Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.
Головуючий (спікер):
зачитує завдання групи;
організовує порядок виконання;
пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
заохочує групу до роботи;
підбиває підсумки роботи;
за згодою групи визначає доповідача.
Секретар:
веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.
Посередник:
стежить за часом;
заохочує групу до роботи.
Доповідач:
чітко висловлює думку, до якої дійшла група;
доповідає про результати роботи групи.
Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.
Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.
Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.
Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.
«Акваріум»
У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.
Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.
Після того як учитель об'єднав вас у дві-чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворює своє маленьке коло.
Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:
прочитати вголос ситуацію;
обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
дійти спільного рішення за 3-5 хв.
Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5 хвилин група займає свої місця, а клас обговорює:
чи погоджуєтесь ви з думкою групи;
чи була ця думка достатньо аргументована, доведена;
який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.
Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група та обговорює наступну ситуацію.
Усі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі", і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.
Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.
Комментариев нет:
Отправить комментарий